NewsБез рубрикиДослідженнязаходиКавалерідзеподії

«Настане час і мене згадають добрим словом…»

“Монументами Івана Кавалерідзе продовжує промовляти історія українського народу”

Кожна держава має видатних громадян, які коронують її культуру своїми творчими здобутками. Скульптор світового рівня Огюст Роден, у якого навчався Іван Кавалерідзе, сказав, що великі Майстри несуть своєму поколінню нові ідеї та нові напрями. До таких особистостей належить Іван Петрович Кавалерідзе (1887—1978) — скульптор, кінорежисер, драматург, народний артист України. Життєвий шлях відомого сина українського народу був тернистим і сповненим гірких перепитій, але його тримали крила творчого натхнення та віра у справедливість.

Ми згадуємо творчий шлях Івана Кавалерідзе у зв’язку зі 130 річчям із дня його народження. Заради збереження імен видатних людей своєї малої Батьківщини у громадській організації “Сумське земляцтво у місті Києві” був започаткований проект “Повернення”.

Культурномистецькі заходи привернули увагу до діяльності Музеюмайстерні Івана Кавалерідзе, що розташований на Андріївському узвозі у Києві. Засновниками музею було подружжя: кандидата мистецтвознавства Нони Капельгородської (1932—2005) та скульптора Ростислава Синька (1933—2010). Творча спадщина І. Кавалерідзе посіла гідне місце в музеї, а мистецькі заходи, друковані видання поширили інформацію про українського Мікеланджело, сповіщувача історії свого народу.

За ініціативою “Сумського земляцтва у місті Києві” (автор ідеї мистецтвознавець В. Єфремова), 2006 року до року Грузії в Україні був втілений у життя мистецький проект “Міст дружби”. До його реалізації долучилися Посольство Грузії в Україні та Національна спілка художників України. Особлива подяка Надзвичайному і Повноважному Послу Грузії в Україні (2009— 2013) Гріголу Катамадзе, аташе по культурі Зурабу Топурії, які допомогли залучити з Тбілісі грузинських художників. Творча група з 12 митців побувала на батьківщині І. Кавалерідзе в селі Новопетрівці (колишній хутір Ладанський Роменського повіту), куди генерал Ладанський привіз кілька грузинів після Кавказької війни (1817—1864). Так на Роменщині з’явилися колоритні прізвища: Цинарідзе, Чоні, Орбелані, серед яких був і дід Івана Петровича — Васо Кхварідзе. Із часу створення громадської організації “Грузинське земляцтво у Києві” під головуванням Хвичі Мепарішвілі музей зацікавив грузинів, які мешкають у столиці України. У творчих проектах брали участь грузинські художники, гості з зарубіжжя, представники Посольства Грузії в Україні. Автору статті поталанило зустрітися з Іваном Петровичем далекого 1977 року у його помешканні в Києві на вулиці Червоноармійській, 12. З нагоди ювілею земляка була вручена Почесна вітальна грамота від голови Роменського міськвиконкому. Дні вшанування були присвячені обговоренню створення на його батьківщині, в Ромнах, мистецької галереї. Ми побували з ювіляром біля пам’ятника Г. Сковороді на Подолі та у його майстерні на вулиці Філатова. Іван Петрович показував свою малу пластику з оргскла, воску, пластиліну та бронзи, листи, світлини, замальовки, рукописи, фото, які доставав з висувних шухляд свого величезного столу, пристосованого для ліплення. За нами “спостерігав” “Дон Кіхот” — акторський образ Ф. Шаляпіна у бронзі

На жаль, час, що минав, не працював на звершення мрії,непросто було подолати гриф заборони. Але справедливо сказано, що вода й камінь точить… Поступово надійшла відлига, і київська родина Івана Кавалерідзе згодилася допомагати в цьому напрямі. Ростислав Синько вже був призначений директором Музею-майстерні Івана Кавалерідзе. У заходах брали участь члени Сумського та Грузинського земляцтв, приїздили шанувальники творчості з Роменщини. За ініціативою голови Сумського земляцтва І. Рішняка з Ромен перевезли перший варіант монумента Т. Шевченка за проектом І. Кавалерідзе і встановили на скульптурній алеї Андріївського узвозу в Києві. Пам’ятник став головним акцентом скульптурної галереї, задуманої Р. Синьком. Музей-майстерня став приймати художників Сумщини з виставками. Нарешті у Ромнах за розпорядженням міського голови П. Помарана затвердили створення галереї і виділили приміщення у міському Будинку культури та дозвілля. Наступним етапом було наповнення галереї художніми творами, залучення до імені І. Кавалерідзе широкого місцевого загалу. Щороку земляки привозили виставки й залишали в подарунок місту картини. Щира подяка художникам, які відгукнулися, і поступово колекція збагатилася творами таких митців, як М. Лебідь, О. Масик, М. Нечвоглод, Т. Недошовенко, Г. Бодякова, М. Самохін та ін. А поруч були картини з пленерів Гочо Дзаганашвілі, Мамуки Гордуладзе, Гії Міміношвілі. Доповнила зібрання мистецтвознавець Валентина Єфремова зі своєї власної колекції творами М. Кононенка, М. Дерегуса, Н. Бабенцової, Ю. Шейніса, М. Хмелька, Ю. Рубашова, В. Масика.

Валентина ЄФРЕМОВА, мистецтвознавець,

заслужений працівник культури України,

куратор проекту “Повернення”

Матеріал з сайту газети «СЛОВО просвіти» http://slovoprosvity.org/2017/04/21/

музей-майстерня І.П. Кавалерідзе